Львів—Старе Село—Свірж—Стрий—Долина—колиба вже десь в горах
Ура! Нарешті, вирушаємо далі! Львів дуже гарне місто, але ж ми ще багато чого хочемо побачити. А у Львів, врешті-решт, можна завітати і взимку. Напередодні ввечері провели нараду. Ще свіжі наші спогади про суцільні фури навкруги Львова, тому вирішили їхати не на Ужгород і не на Мукачеве, а на Хуст. Судячи по мапі, там не магістральна дорога, можливо фури дадуть нам спокій. До того ж, у нас вже помітно обмаль часу.
Перший замок на нашому шляху — Старе Село. Вказівник з траси вправо, досить примхливий серпантин, залізничний перетин, ями, калюжі, кури-камікадзе, і ось він, красень! Замок просто велетенський, але, на жаль, більше вражає його занедбаність. Добре видно, що замок розбирають на цеглу місцеві мешканці, на подвір’ї пасеться худоба. Врешті-решт, жодного туристичного сервісу, охоронних дошок, навіть вказівників немає! Вволю поїздивши та побігавши навкруги замку та вгамувавши дослідницький азарт, вирушаємо далі — на Свірж. Свіржський замок чомусь викликав дитячі спогади про чеську Червену Лготу. Романтичний і начебто зовсім схожий на палац замок височить серед озера. Але я знаю, що свого часу він витримав не одну облогу. На цьому ми закінчили оглядати замки Львівщини.
Далі наш шлях лежить в сторону Карпат. Час вже не ранній, тому проминаємо без зупинки П’ятничани (там теж є замок, його можна побачити з дороги), і певний час вдаємо, що ми байкери: дорога, асфальтова стрічка і нічого іншого. Тільки раз зупиняємось надовго — помилуватися Дністером. За Стриєм досить несподівано на горизонті з’являються гори, вони стрімко наближаються і за Долиною раптом обступають дорогу.
Вже вечоріє, небо знов у хмарах, починається дощик. Звертаю на вивіску "Колиба". Вау, справжня гуцульська будівля, поряд купка чоловіків напідпитку, всі дуже привітні. Питаю дозволу поставити поряд намет. Хазяїн закладу дозволяє з умовою, що зранку нас не буде. Добре, саме таким і є наш намір. Ставимо намет і йдемо в колибу вечеряти. Гуцульська юшка, деруни, пиво і багаття поряд роблять свою справу — ледве доповзаю до намету.