Так сталося, що першим клієнтом став Олександр Мірошниченко - шосейно-кільцевий гонщик, срібний призер чемпіонату України 2007 року, переможець чемпіонату України 2008 року, срібний призер чемпіонату Росії 2008 року, призер етапів чемпіонату України 2009-2010 років.

Отримавши важку травму минулого року (до речі на ендуро, а не на спортбайку), Олександр рік не мав змоги сісти в сідло мотоциклу. Тому вирішив скористатися моїми послугами, аби поєднати приємне з користним: знайомство з теренами Харківщини з позашляховою прогулянкою без фанатизму.

Був обраний формат двохденної подорожі з ночівлею на природі. Вантажівкою слугував я, Олександр отримав змогу везти лише каремати. Легкий, але об’ємний багаж особливо не заважав, до того ж виявився чудовим сидінням в задній стійці :)

Після підстройки органів керування та короткого періоду адаптації до 250-ки ( до цього моменту Саша мав справу лише з 600-кою) я був приємно здивований тим, на що здатен Degree у вмілих руках.

Ми мали шість годин світлового часу на здолання маршруту довжиною 160 км та установку табору. Тому зупинялися не часто, хоча й їхали досить розслабленно.

Маршрут пролягав переважно сосновими лісами вздовж течій Мжі та Сіверського Донця. На обід зупинились в Андріївці, в Савинцях запаслися продуктами на вечір та ранок. Місця запланованого табору досягли буквально за десять хвилин до заходу сонця.

Неквапливі збори після ранішньої кави Олександр урізноманітнив купанням в Донці.

Зворотній шлях подекуди співпадав з учорашнім, але при можливості варіювався.

Обідали в екзотичній  „П’яній хаті” (Коробові хутори).

Найбільше відхилення відбулося через Гомольшанські ліси та пагорби обабіч Гайдарів, аби складним рельєфом урізноманітнити маршрут.