ОЛЯ: Утром мы не смогли отказать себе в осмотре прилегающей территории – с какой любовью люди выращивают культуры на такой обеднённой земле. В этот день наше судно сделало небольшую остановку возле города Фатхие и вечером причалили в бухту Сарсала, где была запланирована встреча с питерским другом. Очередная ночёвка на якоре в очередной бухточке. На протяжении всего маршрута мы увидели много уютных заливов и бухт, которые не были похожи одна на другую, каждая была по-своему незабываема и хороша.

ОЛЕКСА: З ранку здійснили прогулянку островом, що складений з чудернацьких витворів застиглої лави, поснідали та рушили. На вечір домовились про зустріч у бухті Сарсала з моїм приятелем Владом з Мармариса, який працює інструктором в яхтенній школі Гьокова. Але до того треба було зайти в Фетхіє заправити передчасно спустошений газовий балон. Кинули кітву не доходячи до міста в зручній бухті. Питання заправки балону вирішилося з першим же таксистом на березі. Поки чекали на гонців здійнявся свіжий вітерець, що було дуже вчасно. За пару годин він доніс нас на протилежний бік затоки Фетхіє і вже в темряві намагаюся знайти Влада по координатам з смски. В результаті спершу швартуємося до причалу рибальського ресторанчику. Потім стаємо на буй в сусідній бухті. І нарешті до борту човна Влада. Такий от учбово-тренувальний вечір видався. Радість зустрічі, вечеря в гостях та балачки до півночі.

ОЛЯ: Следующим пунктом нашего путешествия была бухта Могил(Tomb Bay). С моря непривлекательное место оказалось очень уютным изнутри.  После быстрого обследования мы двинулись на место под названием Бани Клеопатры – очень приятное место с живописным сосновым склоном. Развалины хорошо просматриваются с суши, по ним можно полазить, желающие могут поплавать вокруг бань. Вечером этого дня остановились в устье реки Далян. Такого красивого заката с одной стороны и быстрого появления луны с другой мы не наблюдали ни одного раза.

ОЛЕКСА: Снідаємо разом навпаки, в кокпіті нашого човна. Отримавши кілька порад що до цікавинок в сусідніх бухтах прощаємося – Влад зі студентом прямуюсь в Мармарис. А ми спершу відвідуємо Бухту Могил з лікійськими гробницями римського часу. Потім – так звані Бані Клеопатри – напівзатоплені рештки укріплень незнамо чого. Це останній повноцінний день подорожі – завтра під вечір мусимо здати човна в марину. Тому після обід прямуємо до гирла річки Дальян, щоб якомога скоротити завтрашній перегін. По дорозі милуємося розкішним закатом. Дальян відомий черепахами каретта-каретта, що мешкають та плодяться в річці. Завтра розраховуємо їх побачити. А поки в темряві дуже незвично бачити на екрані ехолота глибини менше 5 метрів. У скелястих зазвичай  берегів в 10 метрах від берега вже добрі 30 глибини. Тут же ріка виносить в море величезну кількість піску, тому дуже мілко. Кидаємо кітву в позначеному в лоції місці, незважаючи на його незручність. Підтвердження вірності рішення приходить за 10 хвилин – навіть на дінгі неможливо наблизитись до нібито далекого берега. Мілина, нездолима навіть на моторці з підвісним двигуном, тягнеться далеко в море.

ОЛЯ: И как всегда окружающую действительность мы смогли рассмотреть только утром. В это утро недолго мы раскачивались, очень скоро к нам подошёл экскурсионный гулит и все конечно-же захотели посмотреть на редких и известных во всём мире черепах карэта-карэта. Да, зрелище было просто потрясающим – огромные метровые черепахи поднимались со дна реки, чтобы схватить не менее огромных крабов, они их жевали словно семечки. А какие черепахи устроили брачные игры! Это сложно описать словами, оно стоило того. Возбуждённые и счастливые возвратились на борт и через несколько часов зашли в уже полюбившуюся нам марину. Это была прощальная ночь на нашей яхточке. Утром мы покинули своё судно, целый день прогуляли уже по родному Мармарису и на рассвете 28-го апреля вылетели домой. Домой мы уже возвращались не друзьями, нет, мы возвращались как члены одной семьи. Но, это уже другая история…

ОЛЕКСА: Вночі кілька раз підводився – було враження, що кітва не тримає й свіжий нічний бриз тягне човен до скелястого острова. Але все гаразд, сплю далі. На сході сонця з Олегом та Валею рушаємо на прогулянку пляжем. Судячи по плакату ми вчасно – саме тут черепахи відкладають яйця, тому з 1 травня до 1 жовтня відвідування пляжу суворо заборонено. Тим часом до нашої яхти підійшов екскурсійний човен. Повертаємося на борт, торгуюся та відправляю народ дивитися на черепах. На все інше – руїни чогось там - у нас вже бракує часу. Вражень від велетенських черепах вистачило до самого Мармарису. Наостанок погода подарувала нам пару годин вітру посейлити на прощання.

Останній день був присвячений прогулянці по Мармарису, шопінгу та спілкуванню з Владом.