Невеликий куточок Полтавщини пропонує зору - гоголівські місця, низку величних взірців козацького барокко та центр народного гончарства; слуху – говір колиски української літературної мови; а ”шостому відчуттю” – квінтесенцію малоросійської ментальності.

Маршрут: Полтава-Опішня- Диканька-Гоголеве-Великі Сорочинці-Миргород-Полтава

Протяжність: приблизно 200 км

Тривалість поїздки: 1 день

Дороги та трафік: Ділянка Полтава-Диканька-Опішня пролягає тихим міжобластним шляхом в доброму стані та з необтяжливим трафіком. Звернувши в Диканьці на Гоголеве та далі на Великі Сорочинці до роздоріжжя на Миргород варто приготуватися до несподіванок. Вузька дорога багата на круті повороти з різкими спусками та підйомами, тож нудьгувати не доведеться. Інколи трапляються чималенькі ями, хоча в цілому стан покриття на ”4-”, трафіку майже немає. Ділянка Великі Сорочинці-Миргород-траса Київ-Харків пролягає шляхами районного значення, стан добрий, трафік невеликий. З Миргороду до траси можливо поїхати на Вишняки або Красногорівку. При першому варіанті дорога пролягає повз Хорол, при другому – підходить до Пселу в Великій Багачці. В обох річках можливо купатись. Останній відрізок – трасою в Полтаву – можливо їхати так, наскільки здатен мотоцикл, що буде непоганим завершенням мандрівки.

1. Старовинний центр гончарних промислів Опішня попри індустріалізації-глобалізації зберігає своє традиційне обличчя. Тут перш за все варто завітати в Національний музей гончарства, який пропонує оглянути експозицію витворів народного мистецтва та виставку сучасної монументальної кераміки просто неба.
   
   
   
   
   
   Крім того, ви отримаєте нагоду спробувати власноруч впоратися з гончарним колом під наглядом відомого народного майстра. Залишаючи гостинне містечко варто приділити увагу місцевому базару – тут продається безліч сувенірної та побутової кераміки, від свистульок-півників до велетенськихх макітр.
2. Диканька зустрічає гостей тріумфальною брамою (1820), яка знаходиться трохи осторонь траси.
   
   
   
   
   
   Свого часу вона вела до нині неіснуючого маєтку Кочубеїв. Липова алея від брами приведе до Миколаївської церкви – родової усипальниці Кочубеїв. Взірець класицизму, церква-ротонда збудована в 1794 році, поряд – велетенська дзвінниця 1810 р. Начебто в храмі зберіглися розписи, різьблений іконостас та мармурові саркофаги, втім, не факт що туди вдасться потрапити – останнім часом духовенство не дуже вітає туристів. Неподалік церкви дивом вцілілий дерев’яний вітряк – велика рідкість в цих краях. Не забудьте відвідати також і центр Диканьки – перлина козацького барокко Троїцька церква, збудована в 1780 році скромно ховає свої досконалі пропорції та вишуканість ліпнини в густій тіні дерев.
3. Маленьке село Гоголеве – родинне гніздо Миколи Гоголя. Заповідник-музей пропонує оглянути будинок батьків письменика, флігель, в якому він жив та працював, альтанку, грот, ставки, парк-сад.
   
   
   
   
   
   
   
4. Оспівані Гоголем Великі Сорочинці привертають увагу перш за все знаменитим ярмарком, але і без нього там є та що подивитись. Ошатна Святопреображенська церква ніби змагається з Диканьською Троїцькою за право презентувати найхарактерніші риси козацького барокко.
   
   
   
   
   
   
   
   
   Збудована в 1732 р. на кошти гетьмана Данила Апостола, вона слугує усипальницею свого благодійника, а також його дружини та членів родини. Ззовні привертають увагу віртуозно різьблені з каменю вхідні портали, візерунки яких відтворюють місцеві рослини. Але церква відома перш за все найвражаючим барочним іконостасом України. Різьблений іконостас 20 м завширшки та 17 м заввишки семиярусний, складається більш ніж зі ста ікон XVII ст. (!!!) Втім потрапити всередину, нажаль, майже неможливо. На майдані, який раз на рік застосовується для ярмарку знаходиться міні-скансен (музей просто неба), в якому відтворено декілька селянських садиб немов би гоголівських персонажів.
   
   
   
   
   
5. На відомий курорт Миргород варто завітати хоча б для того, щоб спробувати на смак природну, а не бутильовану миргородську воду. Поблизу бювету, який знаходиться на центральній площі міста, можна побачити ту саму знамениту гоголівську калюжу, яка ніколи не висихає. Комунальні служби тут не при чому – винне в цьому явищі побічне мінеральне джерело.