23.07

               Айвалик-Пергам (Бергама)-Ефес (Сельчук)-Караджасу, 425 км

Можливо, найнасиченіший день подорожі. Виїхав рано, о 7.30, цивільним грейдером, через шлагбаум національного парку з плакатами, сповіщающими про платний в’їзд. Таким чином, вчора потрапив сюди контрабандою, можливо що й ночівля тут заборонена. Ледь прокинувшийся Айвалик залишив враження затишного курорту для турків з великих міст. Числені купки бігунів — не тільки чоловіків, а й жінок в майках та трусах — здається, небагато в Туреччині місць, де таке можна побачити.

Ранішньою прохолодою дорога до Бергами залишила лише приємні враження. Легкий сніданок по турецьки в сільській їдальні дуже сподобався, відтоді лише так і снідав. Виглядає це так: величезне блюдо зі шматочками сиру, огірків та помідорів, а також чималенькими жменями чорних та зелених олив. На додаток — скільки завгодно хлібу та чаю, а також мед. Згодом в готелях (там на сніданок шведський стіл) додавалися ще кавун та диня. Порядок споживання вільний, турок запросто заїсть хліб з медом помідором.

В Асклепейоні я був першим відвідувачем, тому вдалося вволю пофотографувати без людей в кадрі. Це перше велике античне місто, яке мені довелося побачити на власні очі, тому вразило все — і агора з велетенською колонадою, и театр. А власне Асклепейон, я так зрозумів — це перший в світі санаторій :) Особливо здивувало що система водопостачання з керамічних труб, яка підводить воду від криниці до кільцевої будівлі, працює дотепер. Набрав в гідратор та вільну пляшку води з криниці Асклепія. Сподіваюсь, що бог здоров’я не дозволить захворіти :)

Все те що залишилось від власне Асклепейону

Вид на театр. На передньому плані джерело Асклепія

Театр досі застосовується за призначенням

Театр Пергаму

До пергамського акрополю дістався близько 12. Було вже спекотно та людно. Театр та руїна храму Трояна з поневіченою статуєю останнього — це щось. Втім, як на мій погляд, Асклепейон значно цікавіше. Здивувало, що фундамент алтаря Афіни — перлини Пергаму, який свого часу вивезли до Берліну, пустий. Невже так складно виготовити копію?

Краєвид з Замкової гори





Пергамський акрополь





Театр Пергаму

Переїзд до Ефесу відбувався вже по пекельній спеці. Блукаючи незкінченими корками Ізміру щохвилини чекав на тепловий удар. Вкрай заплутане місто, в якому бракує вказівників. Нарешті виїхав з нього, але невдало — на автобан. Довелося платити на з’їзді в Сельчук.

Ефес справив казкове враження, незважаючи на все ще сильну спеку та натовп туристів. Повне враження покинутого міста, можливо тому, що крім колонад, безлічі пустих постаментів, брам та руїн будинків збереглася бруківка і добре читаються вулиці. Мегатеатр особливого враження не залишив, чого не скажеш про бібліотеку.

Брама Геракла



Єдина статуя залишилась на місці, та й та без голови



Єфеський бордель :)





Бібліотека





Єфеський театр

Після трьохденної бані вздовж узбережжя Егейсього моря потроху почав мріяти про душ та пральну машину. Трохи повагавшись, чи не пошукати тут готель, вирішив таки їхати далі. Можливо, це було помилкою, темрява впала, ледве проїхав Айдин. Ночна їзда турецькими дорогами дуже небезпечна. Особливо збиває з пантелику абсолютно чорний завдяки смолі асфальт, при слабкому світлі Горбоконика не видно на дорозі я ще чи вже ні, додає напруги дальнє світло зустрічних фур. Готелі на магістралі дуже дорогі, на заправці місцеві мотоциклісти, які теж не в захваті від ночної їзди, радять звернути мерщій на сільську дорогу та шукати готель в Караджасу. Втім, там не полегшало — дорога серпантинами полізла в гору. Але трафіку ноль, и на тому спасибі. В повороті мало не наїхав на велику черепаху, ледве встиг ухилитись. Готель знайшов тільки біля полуночі.