Тиск — страшна таємниця професіоналів

Крім властивостей протектору та каркасу на прохідність суттєво впливає тиск в колесах — фактор, який чомусь прийнято замовчувати — напевно, гонщики його тримають в секреті. Існує мудре правило: тиск мусить бути таким високим, наскільки можливо і водночас таким низьким, наскільки необхідно. Високий тиск запобігає проколам та мінімізує можливість ушкодити ободи на нерівностях. Зменшений же тиск дозволяє збільшити пляму контакту, що суттєво покращує стабільність руху на м’якій поверхні. Чим більш тверда поверхня, тим більший повинен бути тиск, і навпаки. Якщо, наприклад, тиск, рекомендований виробником мотоциклу для асфальту мусить бути 1,5 атм, то на гравії та твердому грунті варто мати 1,2 атм, в багні — 1 атм, а на піску — навіть 0,8 — 0,6 атм. Тому ендурист повинен завжди мати під рукою манометр та насос. Але для їзди на низькому та наднизькому тиску потрібні спеціальні пристрої — буксатори (rim lock).  Без них швидше за все покришка провернеться та розірве камеру при першому ж прискоренні або гальмуванні.

Буксатори для передньго колеса (внизу) та задного (вгорі)

Більшість неспортивних ендуро не має буксаторів в штатній комплектації. Тим не менш варто придивитись до ободів свого мотоциклу —  якщо приблизно навпроти ніпеля стирчить болт з  могутньою гайкою —  ви вже маєте буксатори. Часто ж замість болта в цьому отворі гумова заглушка. Якщо ж навіть отвору немає (подекуди буває і таке), то доведеться їх самостійно свердлити, або спробувати отримати задоволення від їзди без буксаторів.

Буксатори для переднього та заднього колес різняться. На них обов’язково, не зважаючи на те, якого вони виробника, вибиті цифри, які означають ширину обода (не плутати з шириною покришки!). Найбільш поширені ободи мають ширину 1,6” (передній, для гуми 2,75—3,0”) та 2,15 (задній, для гуми 4,6”). Буксатор монтується з внутрішнього боку обода, на зовнішній бік через вищезгаданий отвір проштовхується болт. Пристрій з затягнутою гайкою міцно притискає зсередини борти покришки до обода та не дозволяє їй провертатися.

Якщо буксатори не виявлені в штатній комплектації — нічого страшного, їх можна купити в першому-ліпшому магазині, який спеціалізується на аксесуарах для мотокросу та ендуро. Якщо таких поблизу немає варто пошукати по спортивним секціям та іншим місцям скупчення досі числених кросових ЧЗ: в мотокросі майже ніколи не їздять на тиску вище за 1 атм, тому кожен кросовий мотоцикл обов’язково обладнаний буксаторами.

Але для безпроблемної їзди на наднизькому тиску буксаторів замало. В таких умовах покришка зазнає значних деформацій та дуже гріється, що може призвести до частих проколів або навіть руйнації каркасу шини. Щоб цього не відбулося гума повинна мати щонайменше чотиришаровий корд (а краще навіть шестишаровий); тобто бути дорогою, від відомого виробника.

Камери

В колесах ендуро зазвичай застосовуються камери. Це зумовлено не тільки конструкцією спицованого колеса, а й вимогами швидкого та зручного ремонту в польових умовах. Спортсмени-ендуристи здатні замінити камеру за три хвилини! Камери застосовуються як звичайні, так і підсилені кросові. Звичайна камера дуже еластична та легка, що добре позначається на непідресорених масах. Але вона тонка, тому відносно легко проколюється. Підсилена камера товста, дуже важка та дубова, завдяки чому її значно важче проколоти. Але якщо вона рветься, то як медична грілка — навпіл. Після цього, природно, ремонту не підлягає. Підсилені камери варто ставити тільки для їзди пісками та багнюкою — по такій поверхні їздять на низькому, тому ризик проколів найбільший.

Упаковка підсиленої камери виробництва тайваньської фірми KYOTO, яка обіцяє якість своєї продукції, не гіршу за оригінальне спорядження (Equal or better than original equipment). Про тип свідчить напис Reinforced resistant (підсилений спротив)

На Дакарі та інших ралі-рейдах камери не застосовуються — надто великий ризик проколів. Саме тому в телерепортажах неможливо побачити романтичних сцен з бортуванням колес серед пустелі. Замість камер там свого роду піна — бублик, наповнений силіконовою гидотою, властивості якої приблизно відповідають камері, яка накачана до 1 атм. Задоволення не з дешевих, до того ж мало в кого її вистачає більше ніж на два дні перегонів. Найпоширеніші варіанти — Pirelli Mousse для легких мотоциклів та Michelin Bib Mousse для важких.

Pirelli mousse

Безкамерна гума

Крім паркетників на литих колесах безкамерну гуму мають деякі туристичні ендуро від BMW та Aprilia, в яких спиці мають кріплення не в отворах посеред обода, а на своєрідних відбортовках обабіч. Ця особливість дозволяє зберегти герметічність та застосовувати безкамерну гуму. Відомі переваги безкамерної гуми, завдяки яким вона застосовується на сучасних дорожних мотоциклах. Перш за все це те, що в разі проколу вона здуваються поступово, а покришка найчастіш залишається на ободі. До того ж ремонт її дуже простий — з допомогою змащеного клеєм джгуту. Але якщо покришка все ж таки зійшла з ободу ремонт, особливо в польових умовах, значно ускладнюється. Справа в тому, що борт безкамерної покришки знаходиться в канавці обода. Для відбортування шини знадобиться прикласти чималеньке зусилля, а для установки знадобиться імпульс швидкого високого тиску накачування. Можливо з цієї причини безкамерна гума на ендуро досі непопулярна.

Схожі проблеми чекають власників Honda XRV750 Africa Twin після 1993 року випуску та Yamaha XTZ750 Super Tenere. Ці мотоцикли обладнані камерними шинами, але з так званими безпечними ободами, які мають такі ж канавки як і безкамерні.