На минулих вихідних за для остаточного рішення що до місця фінішу майбутнього ПО ПІЦЦОТ-2010 довелося впасти на хвіст Доценту та ознайомитись на практиці з його фірмовим методом шизопоїздок. Осідлавши старенького Горбоконика, що списаний з гуманності на асфальт, по отриманим від Доцента координатам я прибув на секретну базу торпедних катерів. Вона являє собою плавучий будиночок з верандою, з якої відкривається чудовий краєвид на гирло Самари.

З ранку на авто мене привезли на гелікоптерну площадку в Дніпропетровську, з якої ми стартанули в бік Шишак навпростець. Селяни та селянки, що колупати городи, махали нам руками, а ми махали їм у відповідь. З висоти в 200м відкривалися фантастичні краєвиди. Вразило те, що весняна повінь ще не зійшла.  Заливні луки геть затоплені в суцільні болота, і навіть посеред поля часто-густо можна побачити велетенські калюжі до 20-30 метрів завширшки.

Перетнули Ворсклу

Оглянув місце майбутнього табору ми остаточно вибрали стоянку з кількох варіантів.

Шишацька ГЕС

Казковий ліс

Місце майбутнього табору

Потім взяли курс на Київ, де у Доцента були справи. Над Дніпром мені остаточно знесло дах від оточуючої краси.

З причини погоди, що стрімко псувалася, ми прибули на гелікоптерну площадку з помітним запізненням. Нас зустрів непримітної зовнішності дідусь на Форді. Напевно він був добре загримованим Даніелем з „Таксі” – бо з Гідропарку до Борисполя домчав мене лише за 20 хвилин. Весь цей час я просидів, вчепившись в підлокотник. Завантажившись в літак, я вирушив назад в Дніпропетровськ, куди і прибув за годину.

З аеропорту мене на авто довезли до бази торпедних катерів, де я диркнив мотика та дві з половиною години поспіль вже переводив дух у себе в гаражі. В голові до ночі крутилвся калейдоскоп вражень та картинок цього шизового дня. Для повної схожості з Бондом не вистачало коштовного костюму та подруги, яка систематично потрапляє у всіляки халепи та потребує регулярних рятівних дій :-D