ЩОДЕННИК МОТОВОЛОЦЮГИ
2-7.06.2009 В ПОШУКАХ ВНУТРІШНЬОЇ МОНГОЛІЇ | 15:52 |
Проводивши англійців та розпустивши на деякий час соплі я таки швидко оговтався та вирішив, що так жити далі неможна. Якщо немає змоги поїхати в Зовнішню Монголію, доведеться знайти Внутрішню! Тим більш що ніякої потреби зайвий раз бити в бубон немає: духи давно нашептали, де її шукати - в Херсонській області. Кілька шаманських викрутасів - і на роботі я не потрібен на тиждень, можна вирушати. Як справжній мототурист я проклав маршрут до Нової Каховки ще неїздженими мною сільськими другорядними шляхами. Ну і що з того, що на третину далі, але ж наскільки пізнавально. Перше відкриття приголомшило: в українському селі ніякої кризи немає! Шляхи залатані, хати пофарбовані, дахи перекриті, паркани ошатні, картопля на городах стрункими рядками, бур’яни всі знищені а зернові на полях густі та висотою в пояс. Крім того, літає сільськогосподарська авіація! Виїхавши з Гуляй-Поля та побачивши здалека літак серед поля, вирішив що це покинутий труп і вирішив під’їхати подивитись. АН-2 виявився живим і навіть гарно пофарбованим. Поки механік ремонтував генератор, льотчики провели для мене екскурсію в кабіну, розтлумачили як користуватися приладами на іншим обладнанням. А коли літак відремонтували запросили злітати на „ядо-бомбардування” другим пілотом і навіть довірили нажати два тумблери: змішування ядохімікатів та власне „бомбардування”! Аж от я на півночи арени влаштувався на ночівлю. Наступного ранку зустріч з херсонцем Владом на XR250, мотлох залишаю в придорожній їдальні і чимдуж на арену. Попри погодні умови (для мене це був перший день справжньої літньої спеки в цьому році і неминучі проблеми з аклиматизацією), закатали арену взірцево, майже замкнули коло по періметру.
Гарно закопався Потрапили у пастку. Єдиний вихід — назад На місці стоянки минулорічного травня. Трек Наступні три дні пройшли одиночних та групових (з Владом, Сергієм на мотиках та Тьомою з командою на „Ніві”) прочісуваннях місцевості між Новою Каховкою та Кінбурнською косою. Чого тільки не було знайдено! І апокаліптичні пейзажі на лісових згарищах позаминулого року. І просторі незаймані духм’яні степи з ковилем та полином, вкриті курганами та солоними озерами. І бескрайні солончаки, які зненацька закінчуються в морі. І кучугури, вкриті лісами, в яких не буває людей і де на протязі 15 км кілька разів перетинав лише переплутані сліди чотирьох мотоциклів - залишки нашого з Максом, Віталіком та Джагером групового візиту в Олешшя минулого року. Їдемо лісами та луками вздовж заповідника На кургані серед солончаків Такого ще не бачив: курган, пристосований під сучасний сільський цвинтар Солончаки Будякові джунглі. Висота будяків — понад 2 метри, площа заростів не менше ніж 100х100м Степ Табір поряд з морем Солончакова рослинність Степові павуки працюють по стаханівськи Птахи Ранковий туман Парфенон ХХ сторіччя (залишки ферми) І знову степ Кінбурнська коса Мабуть більш за все вразило усвідомлення того факту, що тут можна, якщо є таке бажання, проїхати сотню-другу кілометрів, не зустрівши людей і лише кілька раз перетнувши поперек асфальт. Але якщо є потреба заправитись або знайти гендель для поповнення запасів все це влаштовується буквально за 20-30 км (за виключенням Кінбурнської коси). Остаточно вималювалася ідея на вересень, але поки що це таємниця. P.S. А з погодою мені пощастило - лише перший день був спекотний, інші більш-менш прохолодні. | |
Переглядів: 844 | Додав: olexarider | Рейтинг: 5.0/1 | |
Всього коментарів: 3 | |||
| |||